Фастів,15.03-22.03.2025
Слава Ісусу Христу!
Цей звіт записую з Харкова. І це, як завжди, добра нагода подякувати нашим сестрам-оріоністкам, у яких ми зупиняємось, коли прямуємо в сторону Донбасу. Бо звідси — з Харкова — ближче до тих, хто живе поряд із війною.
Останніми днями ми відвідали багато місць, які стали частиною нашої спільної дороги в ці роки війни. Місць, де війна не десь там на екрані, а поруч — у вибитих вікнах, відсутності світла, втомлених поглядах, мовчанні дітей.
Першим з таких міст був Краматорськ. Ми привезли гуманітарну допомогу для людей, які були змушені залишити свої домівки в Торецьку, Часовому Яру. Це — базові речі: продукти, засоби гігієни, одяг. Але за ними — глибша правда: ця допомога — знак того, що вони не забуті. Що про них дбають.
Ми щиро дякуємо всім, хто розділяє з нами цю місію. Ми можемо допомагати лише тому, що самі отримуємо допомогу — від добрих людей і організацій. Дякуємо Xenia Association, сестрам-домініканкам, і кожному, хто поруч. Особливо — Червоному Хресту з Мальти.
Далі — Дружківка. Тут діє мобільний шелтер — місце, де можуть знайти притулок ті, хто втікає від війни. Це не просто дах над головою — це можливість відчути себе знову в безпечному просторі, хоч і на короткий час. Ми зустріли пані Світлану Грєкову, яка служить у соціальних пральнях, відкритих на Донеччині. Там щодня перуть речі для сотень людей. Ми передали 300 кг прального порошку, щоб ці пральні могли працювати безперебійно. Привезли також інвалідні візки — для тих, хто в часі евакуації особливо вразливий.
Потім — Родинське. Це всього 9 км від Покровська. Місто, в яке важко потрапити: немає мобільного зв’язку, електрики, газу. Проблеми з питною водою. Зараз у місті залишилося 1100 людей. Ми приїхали до пункту, де місяць тому роздавали гуманітарну допомогу — і побачили, що все роздано. Люди залишилися знову сам на сам із нестачею.Цього разу ми привезли те, що справді необхідне: буржуйки, побутову хімію, памперси, урологічні підкладки, вологі серветки, корм для котів і собак. Речі, які, можливо, здаються звичними — але саме вони дають змогу вижити і зберегти гідність.
Хтось міг би запитати: «А чому вони не виїдуть?» Відповідь складна. Часто — це літні люди. Або ті, кому просто нікуди йти. Людей постійно переконують залишити місто… Але багато хто залишається. І ми дуже просимо: не залишати їх самих. Ми будемо повертатися до Родинського стільки, скільки це буде можливо.
Дякуємо нашим дорогим Харитативним Фрета — панові Павлу Бандажевському й панові Анджею Заборовському, які цього тижня привезли до Фастова гуманітарну допомогу. За усі Ваші зусилля, труд очікування на кордоні- щиро дякуємо.
Закінчився також наш перший офіційний курс іконопису. Дякуємо сестрі Даніелі Радомській і всім учасникам — це був час світла, краси й спільної молитви. Думаю, наступного тижня поділимося більше.
Дякую кожному, хто нас підтримує, хто згадує нас у молитві, хто питає: «Чим я можу допомогти?» — бо Ваша підтримка для нас і для тих, кому ми служимо, справді життєво важлива.
З молитвою і вдячністю —
о. Михайло ОР, з Харкова
Просимо нас підтримати!
або
0 Comments