15 – 22 лютого 2025

Фастів, 15.02–22.02.2025

Слава Ісусу Христу.

Закінчується вже третій рік «Великої війни» та вже одинадцятий рік триває наша боротьба. Я пишу до Вас ці слова з Харківщини від наших дорогих сестер, у яких ми зупиняємося. Згромадження Малих Сестер Місіонерок Милосердя (оріоністки), приймають одиноких матерів з дітьми, нужденних, вимушено переміщених у своєму монастирі – це місце стало також нашим Домом на Донецькому шляху.

Останніми днями ми були на Покровському напрямку у місті Білозерське, де проживає 5000 вимушено переміщених осіб – це дуже велика кількість людей з різних місцевостей: Торецька, Часового Яру, Костянтинівки. Ми раді, що змогли задовольнити запит від спілки осіб з інвалідністю з Покровська, які звернулися до нас, доставили все необхідне: продукти харчування, побутову хімію, памперси та все, що пов’язане з доглядом за маломобільними особами. Місто Білозерське стало для всіх, хто там вимушено перемістився, безпечним простором надії, адже сусіди та незнайомці піклуються про тих, хто слабший і самотній.

З гуманітарною допомогою ми також доїхали до наших давно знайомих у Костянтинівці. На мою думку, ситуація у місті погіршується, особливо на Торецькому напрямку. Фронт від Костянтинівки наразі змінюється залежно від місця, але переважно становить 7–10 кілометрів. Люди перебувають у напруженні та очікуванні, тому що ситуація нестабільна. Бувають дні, коли по місту б’ють керованими авіаційними бомбами, які скорочено, називають «кабами» , часом навіть більше десяти на день. Люди налякані є поранені та вбиті серед цивільних, незважаючі на ці важкі обставини, багато хто «чекає» і не готовий залишати свою домівку. Звичайно, ми завжди переконуємо їх евакуюватися в безпечніші місця, а також запрошуємо на Київщину, але не завжди це «спрацьовує».

Ми відвідали наших друзів – пані Світлану Грекову, яка опікується шелтером у Дружківці. Від початку холодів, ми надали понад 20 тон благодійної допомоги , щоб обігріти мобільний шелтер, де проживають вимушено переміщені особи, адже сюди приїжджають всі, хто тікає від війни. Важко описати конкретні ситуації, всі ці люди втратили близьких, майно, а також свою домівку. Вони часто дезорієнтовані, але й сповнені надії на те, що їх тут чекає безпечніше життя; тут дійсно дуже тепло і затишно. Коли я приїжджаю, мене зворушує атмосфера любові та піклування, організоване трьох разове харчування, а умови в міру можливостей наближені до домашніх.

Дякуємо нашим дорогим сестрам-домініканкам з Жовкви, Fundacja Sióstr św. Dominika, які переслали нам палету каші. Дякуємо за благодійний ярмарок, який організували Charytatywni Freta, він відбувся минулої неділі, було зібрано 18 тисяч злотих на перевезення гуманітарних вантажів з Варшави до Фастова.

Дякую благодійному Фонду XENIA за підтримку у такий важкий час та за гуманітарну допомогу. Завдяки отриманому гранту від Interactions Solidarity Monaco, Ви змогли закупити дуже потрібні речі, побутову хімію, продукти довготривалого зберігання, готову їжу, вже пан Павло Бандажевський привіз гуманітарний вантаж до Фастова, а ми вже частину відвезли на Донеччину цього тижня. Дякуємо пану Павлу за жертовність та усі недоспані ночі.

Дякуємо світським домініканцям у Зволлі, отцям домініканцям, Dominicaans NederlandZwolle які 16 лютого організували прекрасний благодійний концерт на підтримку нашої діяльності та гуманітарних потреб. Ви можете послухати фрагмент концерту в одному з коментарів під моїм «звітом». Дякую Piet Neeft і усім у Зволле за Вашу щедру підтримку та турботу.

Дякуємо Гуманітарна Нова пошта за усі вантажі, які Ви оплатили та відправили за власний кошт в рамках програми «Постійне партнерство». Дякую пану Олафу та Соні Атлантовій за підтримку наших проектів.

Дякуємо компанії Юнівест Маркетиніг, директору пану Володимиру Кудряшову, за підтримку соціальних проектів, за десятки тисяч штук одноразового посуду для соціальної кухні у прифронтовому Херсоні та у Фастові.

Ми дякуємо всім, хто про нас пам’ятає, зокрема за ці останні три роки, дякуємо, що ви з нами. Дякуємо нашим Захисникам і Захисницям. Дякуємо всім друзям України, всім тим, чиїх імен ми не знаємо. З надією дивимось у майбутнє, кожен працює на своєму місці, бореться за перемогу, за світло, щоб цього світла було більше, щоб ми змогли подолати темряву зла і агресора, щоб могли жити у вільній і незалежній Україні.

Хай Господь Вас береже.

отець Михайло Романів- Харківщина