У понеділок ми відзначали річницю визволення Херсону. Для нас ця дата має особливе, дуже особисте значення. Від перших днів повномасштабної війни ми товаришували херсонцям і мали одну непорушну обітницю: щойно Херсон буде звільнено — ми відразу приїдемо. І ми приїхали вже за тиждень після звільнення міста. Коли дивлюся на Херсон сьогодні, через три роки після того першого приїзду, розумію, наскільки рідним він став. І хочеться знову й знову відзначати героїчність, витривалість і силу мешканців, які залишаються та тримаються. За ці три роки шлях від відчуття свободи та віри у швидку перемогу до нинішньої реальності виявився дуже непростим. Війна триває. І, на жаль, в останні дев’ять місяців, а може і рік, небезпека лише посилилася — місто постійно страждає від дронів та обстрілів.
Попри все, ми продовжуємо служити:
— готуємо гарячу їжу в нашій кухні,
— печемо хліб,
— працює їдальня,
— допомагаємо людям у селах,
— підтримуємо наших захисників і екстрені служби міста,
— піклуємося про найслабших і одиноких.
Зараз Херсон як ніколи потребує захисту й товаришування.
Цього тижня завдяки вашій підтримці ми змогли:
— передати мешканцям міста побутову хімію;
— надати військовим хімічні грілки;
— забезпечувати щоденне харчування, воду та хліб для сіл, які цього потребують;
— підтримати наших захисників на східному напрямку;
— допомогти друзям із Білої Церкви, які рушили на позиції в Донецькій області.
Ми щиро дякуємо всім, хто підтримує нас, нашу кухню, нашу команду та волонтерів на місці.
Ваше добро — рятівне та відчутне щодня.
Дякуємо. І хай Бог вас береже. 
о. Михайло Романів ОР
Просимо нас підтримати!
або
0 Comments